А ялинку придумав ... Петро Перший

Марія КАТАЄВА

Першу ялинку на терени Російської імперії з Німеччини привіз ще Петро Перший. Прижилася вона при Миколі І ― разом з родиною він прикрашав ялинку в палаці, куди запрошував гостей. Цю традицію перейняли заможні люди, запрошуючи на свято дітей з менш забезпечених родин. Першими іграшками були солодощі, тому ялинки часто продавали в кондитерських магазинах.

Спершу ялинку ставили на Різдво і дозволити це собі могли лише заможні.

У Національному музеї Тараса Шевченка в Києві на 3-метровій красуні демонструють, якими були новорічні іграшки від 1890 року. На найнижчому ярусі дерева розташовані відтворені іграшки кінця ХІХ століття ― переважно на біблейські мотиви ― саморобні паперові, дерев’яні або ватні немовлята і янголята.

За словами куратора проекту Олександра Тодорчука, іграшки для ялинки шукали на барахолках у різних містах України – Києві, Харкові, Запоріжжі, Одесі, Львові. Старовинні іграшки відтворювали та спеціально зістарювали, хоча серед них є одна справжня – з музею Шевченка.

Поглянути на історичну ялинку, створену в межах Академії свят «Боржомі», усіх охочих запрошують до 15 січня. Вхід у хол музею безкоштовний.

Варто пригадати, що протягом 1925-1936 років ялинка була заборонена радянською владою, як і святкування Різдва.

Але зрозумівши, що це дерево можна використати з ідеологічною метою, тодішня радянська влада запровадила новорічну ялинку.

Ідеологічні тези за допомогою ялинки свого часу просувала й Велика Британія, де дерево прикрашали прапорами країни та її колоній. У Радянському Союзі, як іграшки, виготовляли червоні зірки, Кремль, собак-санітарів, полярників і навіть портрети вождів. Щоправда, на ялинку їх не вішали, а зберігали окремо, щоб часом не розбилися. Траплялися на ялинці й лампочки Ілліча – звичайні розфарбовані лампочки як ода електрифікації.

У скрутні повоєнні роки на ялинках з’являються артисти цирку, білочки, півники, овочі та їстівні прикраси (цукерки, мандарини), що в епоху дефіциту стали показником статків. А завдяки кампанії Хрущова почали виготовляти й кукурудзяні качани.

У 1950-х, після виходу фільму «Карнавальна ніч», усі масово розкуповували годинники, щоправда, на них, на відміну від годинників в інших країнах, було за п’ять дванадцята (а все через пісню «П’ять хвилин»). Деколи ялинкові прикраси пропагували досягнення промисловості. Приміром, іграшка у вигляді нової моделі автомобіля могла з’явитись у продажу одночасно із самим авто.

1960-і – звісно, космос. Після польоту Гагаріна стався бум на ракети, космонавтів. З’явились електрогірлянди, металізований дощик.

У 1970-х популярності набули мультиплікаційні герої, Дід Мороз і Снігуронька, зимові будиночки, сніговики. У 1980-х у виробництво запустили дзвіночки та ліхтарики з фольги.

У 1990-х, після розпаду СРСР, ринок заполонили яскраві, дешеві китайські товари: однобарвні кульки, кольорові гірлянди, намиста, миготливі різнобарвні вогники. А в 2000-х у моду ввійшли китайські прикраси в американському стилі: золоті дзвіночки, банти, Санта-Клаус, знаки зодіаку. Сьогодні кожному хочеться мати особливу ялинку, тож, окрім збережених іграшок різних часів, родини полюбляють виготовляти прикраси власноруч.

Зображення
Коментарі